Ритм у хореографії: історичні та мистецькі виміри

Abstract

Дисертація є першим у мистецтвознавстві дослідженням ритму ("хореоритму") як самостійного просторово-часового феномену. У роботі простежено динаміку змін уявлень про місце та роль ритму у танці від первісної доби до початку XXI ст. Виявлено роль ритму в процесі еволюції танцю від складової синкретичного дійства до самостійного виду мистецтва. Доведено, що еволюція уявлень про танцювальний ритм є своєрідною моделлю зміни парадигм бачення світу, особливо на перших етапах розвитку людства. Охарактеризовано підходи до втілення хореоритму у творах балетмейстерів XX – початку XXI ст., доведено, що в цей період визначальними в аспекті осмислення ритмічного простору танцювальних творів є індивідуальні системи реформаторів. Накреслено перспективні напрямки подальших досліджень у сфері хореоритму.

In this dissertation work we have done historical and cultural analyses of the choreographic rhythm (choreorhythm). In dissertation it is grounded the use of term "choreorhythm" is on determination of independent spatiotemporal fenomen – rhythm of choreography. The dynamics of changes of pictures is trased of place and role of rhythm in the process of evolution of dance from the constituent of syncretism action to the independent type of art. It is well-proven that an evolution of pictures of dancing rhythm is the original model of change of paradigms of vision of the world, especially on the first stages of development of humanity. Going is described near embodiment of choreorhythm in works of ballet-masters of XX-beginning of XXI centuries, it is well-proven, that in this period determining in the aspect of comprehension of rhythmic space of dancing works are the individual systems of reformers (M. Fokin, V. Niginskiy, G. Balanchin, R. Peti, I. Killian and other). It is drawn perspective directions of subsequent researches in the field of choreorhythm.