Culturological Dimensions of Art-Management: Paradigmatic Transformations

Abstract

Introduction. The relevance of the analysis of paradigmatic transformations in the structure of art management is stipulated by the socio-cultural situation novelty that appeared under the influence of globalisation, deep medialisation and metamodern situations, and has become a cause of the new means of communication and ethical parameters of management in the sphere of art and culture. Purpose and methods. The purpose of the article is to reveal the culturological dimension of art management on the stage of the paradigm functioning transformation of the art sphere in the epoch of metamodernity and post-information society. In the work, a set of approaches and methods has been used, particularly the socio-cultural approach, ethical-axiological and integrative approaches, as well as such theoretical and empirical methods as structural-functional and terminological analysis, generalisation, classification, document analysis, comparison, and specification. Results. It has been found that the cultural dimension of art management reveals a view of it as a tool for management and regulation in the context of changing ethical-axiological foundations of the industry, which is confirmed by modern socio-cultural practices and the situation in the art market. Conclusions. Art-sphere represents ideas and values of the contemporary post-industrial and metamodernity paradigm of the society development, including actions to ensure the management of the artistic process, development and implementation of strategies, demand generation and sales promotion, application of technologies and communication methods in a modern competitive market environment. To summarise the methodological and cultural analysis of art management, we need to start from the post-nonclassical type of scientific rationality, according to which management is carried out through projects and human-centred models. The main influences are traced at the level of self-developing environments, culture, values, technologies of “assembly” and destruction of development subjects, and the ethics of strategic actors come to the fore. Thanks to this model, mechanisms and technologies, the managerial culture of the art manager is also changing.

Вступ. Актуальність аналізу парадигмальних трансформацій у структурі артменеджменту обумовлена новизною соціокультурної ситуації, що склалася під впливом глобалізації, глибинної медіатизації та метамодерну, а також спричинила появу нових засобів комунікації та етичних параметрів управління у сфері мистецтва та культури. Мета і методи. Метою статті є розкриття культурологічного виміру артменеджменту на етапі трансформацій парадигми функціонування артсфери в епоху метамодерну та постінформаційного соціуму. В роботі використано низку підходів і методів, зокрема соціокультурний, етико- аксіологічний та інтегративний підходи, а ще такі теоретичні й емпіричні методи, як структурно-функціональний і термінологічний аналізи, узагальнення, класифікація, аналіз документів, порівняння, конкретизація. Результати. З’ясовано, що культурологічний вимір артменеджменту розкриває його як інструмент управління та регулювання в умовах зміни етико-аксіологічних засад галузі, що підтверджується сучасними соціокультурними практиками та ситуацією на артринку. Висновки. Артсфера відображає ідеї та цінності сучасної постіндустріальної та метамодерної парадигми суспільного розвитку, охоплює дії щодо забезпечення управління художнім процесом, розроблення та реалізації стратегій, формування попиту та стимулювання збуту, застосування технологій і методів комунікацій у сучасному конкурентному ринковому середовищі. Узагальнюючи результати методологічного та культурологічного аналізу артменеджменту, слід орієнтуватися на постнекласичний тип наукової раціональності, згідно з яким управління здійснюється через проєкти та людино- орієнтовані моделі, а основні впливи простежуються на рівні середовищ, що саморозвиваються, культури, цінностей, технологій «складання» і руйнування суб'єктів розвитку, де на перший план виходить етика стратегічних суб’єктів. Під впливом цієї моделі, механізмів і технологій змінюється й управлінська культура артменеджера.