Майстри чоловічого танцю на українській балетній сцені у вітчизняному науковому доробку

Abstract

Мета дослідження – виявити проблемні положення в доробку вітчизняних науковців щодо створення виконавцями-чоловіками хореографічного образу на українській балетній сцені. Методологія. Основними методами дослідження є порівняльний (для аналізу різних інтерпретаційних стратегій розвитку чоловічого танцю у вітчизняному балеті), історичний (для створення типологічних характеристик цього явища в різні історичні періоди), мистецтвознавчий (дансологічний) для виявлення причин еволюції конкретних виконавських прийомів. Наукова новизна. Уперше проаналізовано студії українських дослідників стосовно виконавських принципів чоловічого танцю, запропоновано власний підхід до цієї проблеми в історичному та художньо-практичному аспектах. Висновки. Дослідження українських балетознавців минулих десятиліть зазвичай схиляються до метафоричної описовості, перевантаженості загальними характеристиками без урахування конкретних особливостей виконання одного й того ж академічного па різними артистами, тому виявити будь-які виконавські прийоми в артистів балету різних шкіл та поколінь майже неможливо. Зусилля науковців у вивченні чоловічого танцю були зосереджені на таких проблемах, як суто акторські засоби виражальності, взаємодії балетмейстера та виконавця як інтерпретатора його задуму, а також відповідність стилю виконання традиціям певної школи (переважно ваганівської та її київського відгалуження). При цьому залишилися майже нерозкритими особливості інтерпретації чоловічих ролей у різні історичні часи (від початку хореодрами до постнеокласики).

The purpose of the article is to identify problematic situations in the works of Ukrainian scientists regarding the creation of a choreographic image by male performers on the Ukrainian ballet scene. Methodology. The main research methods are comparative (to analyze various interpretative strategies for the development of male dance in domestic ballet), historical (to create typological characteristics of this phenomenon in different historical periods), art criticism (dancological) to identify the causes of the evolution of specific performance techniques. Scientific novelty. For the first time, studies by Ukrainian researchers in relation to the performance principles of male dance have been analyzed, their own approach to this problem in the historical and artistic and practical aspects has been proposed. Conclusions. Ukrainian ballet scholars studies of the past decades usually boil down to metaphorical descriptiveness, reloading with general characteristics without taking into account the specific features of the performance of the same academic pas by various artists. Therefore, it is almost impossible to distinguish any performing techniques from ballet dancers of different schools and generations. The efforts of scientists in the study of male dance were focused on such issues as purely acting means of expressiveness, the interaction of the choreographer and performer as an interpreter of his design, as well as matching the style of performing the traditions of a particular school (mainly Vaganov and its Kyiv branch). At the same time, the features of the interpretation of male roles in different historical periods (from the beginning of the choreodrama to post-neoclassicism) remained almost undisclosed.