The Management of Cultural Tourism in the Southern African Development Community Region: Learning from Best Performers

Abstract

Introduction. Tourists are in search of authentic experiences such as unique arts and culture in tourist destinations. Policymakers are now focusing on cultural tourism because of its perceived links to economic advantages inclusive of employment, business opportunities, and income generation. Purpose and methods. Using the examples of Tanzania, Botswana, Namibia, Mauritius, and Seychelles, this study critically analyses the measures employed by these five countries to manage cultural tourism to improve their global tourism competitiveness. A comprehensive literature review approach is adopted as a research method to build a sufficient and accurate pool of data to attain reliable findings. Results. The study identified strategies utilized in the selected countries that can be adopted by other regional countries for cultural tourism development. These strategies include establishing cultural exchange programmes, preserving local cultural practices, sensitizing the local community on the importance of cultural tourism, local and international cultural tourism development collaborations, and cultural policy development among others. Conclusions. This study builds a body of knowledge by identifying some cultural tourism management strategies in the Southern African Development Community region. It extends new knowledge by comparing the differences and similarities in adopted strategies in the selected countries to learn about the most common cultural tourism management strategies and unique strategies adopted. Moreover, it provides recommendations that other developing countries in Africa can adopt to improve their cultural tourism management. The study provides directions for future cultural tourism research in the Southern African Development Community region.

Вступ. Туристи перебувають у пошуку справжніх вражень і автентичного досвіду, а саме унікального мистецтва та культури в туристичних напрямках. Зараз політики зосереджують свою увагу на культурному туризмі через його передбачувані зв’язки з економічними перевагами, включаючи зайнятість, можливості для бізнесу й отримання доходів. Мета і методи. Використовуючи приклади Танзанії, Ботсвани, Намібії, Маврикію та Сейшельських островів, дослідження критично аналізує заходи, що застосовуються цими п’ятьма країнами для управління культурним туризмом задля підвищення їхньої глобальної туристичної конкурентоспроможності. Комплексний підхід до всебічного огляду літератури прийнято як метод дослідження для створення достатнього та точного набору даних для отримання достовірних висновків. Результати. Дослідження виявило стратегії, які використовуються в окремих країнах та які можуть бути прийняті іншими країнами регіону для розвитку культурного туризму. Ці стратегії включають створення програм культурного обміну, збереження місцевих культурних практик, інформування місцевої громади щодо важливості культурного туризму, співробітництво з розвитку місцевого та міжнародного культурного туризму і розвиток культурної політики, поміж іншого. Висновки. Наукова праця вибудовує знання, виявляючи деякі стратегії управління культурним туризмом у регіоні Південноафриканського співтовариства розвитку. Дослідження розширює нові знання, порівнюючи відмінності та подібності прийнятих стратегій в окремих країнах, щоб дізнатися про найбільш поширені стратегії управління культурним туризмом та прийняті унікальні стратегії. Крім того, ця робота надає рекомендації, які інші країни Африки, що розвиваються, можуть прийняти для покращення їх управління культурним туризмом. Дослідження передбачає напрямки майбутніх розвідок культурного туризму в регіоні Південноафриканського співтовариства розвитку.