Віртуальна реальність як інструмент інновацій у журналістиці: український досвід медіапроєктів

Abstract

Одним з інноваційних інструментів в умовах цифровізації в журналістиці стала віртуальна реальність. Імерсивні технології істотно розширюють традиційні уявлення про медіа, функціональні можливості та межі журналістики. На сучасному етапі теоретичні уявлення про VR не можна вважати остаточно сформованими, що зумовлено динамічністю цифрових трансформацій і технологічних інновацій. У зв’язку з цим перед журналістами та дослідниками медій постає завдання розробити й осмислити інструменти візуального та інтерактивного дизайну імерсивного середовища з метою формування ефективних механізмів занурення масової аудиторії. Оскільки українські видання також активно інтегруються в ці процеси, актуально систематизувати й розглянути український досвід створення медіапроєктів за допомогою VR. У статті проаналізовано погляди зарубіжних та українських дослідників на ефект імерсії. На основі матеріалів українських медій простежено суть «медіального повороту», який змістив акцент журналістської практики від традиційного написання текстів та підбору зображень і звуку до виробництва складної графіки, зокрема тривимірної (3D). Концепція «технологічної симуляції свідомості», що відкриває нові горизонти для інтерактивної взаємодії з аудиторією, простежена в ключових українських VR-проєктах, зокрема особливості дизайну імерсивного середовища, мультимодальність контенту та його вплив на рівень залучення аудиторії. Проаналізовано, як VR входить в українську журналістику, розширюючи кордони інформаційного поля. Як кейсі-стаді охоплено матеріали «New Cave Media», «Ukraїner», «Аутентична Україна», «Aftermath VR: Euromaidan», Hromadske, «Війна впритул», «360° war», «Радіо Свобода», «Тексти». Підсумовано, що імерсивна журналістика в Україні перебуває на етапі становлення, демонструючи поступову інтеграцію технологій VR у медіапрактику. Ці інструменти використовуються для висвітлення суспільно значущих тем, зокрема війни, її наслідків і людських історій, що сприяє поглибленню ефекту присутності та формуванню емпатійного сприйняття аудиторією. Імерсивні формати не лише розширюють виражальні можливості журналістики, але й трансформують характер взаємодії аудиторії з контентом — від пасивного споживання до активного досвіду, дослідження та, подекуди, участі. Це відкриває нові перспективи для аналітичного пояснення складних явищ і реконструкції подій, однак водночас підвищує ризики інтерпретаційності й потенційного емоційного впливу. Ключового значення набуває дотримання професійних стандартів і вироблення етичних принципів застосування VR. Отже, імерсивна журналістика в Україні постає як перспективний, але водночас такий, що супроводжується низкою викликів, напрямів розвитку медіа, що потребує подальшого теоретичного осмислення, етичного регулювання та інституційного закріплення в межах сучасної медійної практики.

Virtual reality (VR) has become one of innovative tools in the context of digitalisation in journalism. Immersive technologies signifi cantly expand traditional notions of media, its functional capabilities and boundaries of journalism. At the current stage, theoretical understandings of VR cannot be considered fully established due to the dynamic nature of digital transformations and technological innovations. Consequently, journalists and media researchers face tasks of developing and conceptualising tools for visual and interactive design of immersive environments to create effective mechanisms for the audience engagement. Since Ukrainian media are also actively integrating into these processes, it is relevant to systematise and study the Ukrainian experience in creating media projects using VR. The article analyses perspectives of both foreign and Ukrainian researchers on the immersion effect. Based on materials from Ukrainian media, the essence of the “media turn” is traced, which has shifted the focus of journalistic practice from the traditional text writing, the selection of images and sound to the production of complex graphics, including three-dimensional (3D) visuals. The concept of “technological simulation of consciousness”, which opens new horizons for interactive audience engagement, is traced in key Ukrainian VR projects, including aspects of immersive environment design, multimodal content and its infl uence on the audience engagement. This study examines how VR enters Ukrainian journalism, expanding the boundaries of the information fi eld. Case studies include materials from “New Cave Media”, “Ukraїner”, “Authentic Ukraine”, “Aftermath VR: Euromaidan, Hromadske, War Up Close”, “360° War”, “Radio Svoboda”, “Texts”. It is concluded that immersive journalism in Ukraine is at the formative stage, demonstrating gradual integration of VR technologies into practice. These tools are applied to cover socially signifi cant topics, including war and its consequences, human stories, contributing to a heightened sense of presence and empathetic reception by audiences. Immersive formats not only expand the expressive capabilities of journalism but also transform the nature of the audience interaction with content — from passive consumption to active experience, exploration and sometimes even participation. All this opens new perspectives for analytical explanation of complex phenomena and event reconstruction, while simultaneously increasing the risks of interpretive bias and potential emotional impact. Adherence to professional standards and the development of ethical principles for VR application are therefore of crucial importance. Thus, immersive journalism in Ukraine emerges as a promising yet challenging area of media development, requiring further theoretical refl ection, ethical regulation and institutional consolidation within modern media practice.