<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Імпровізаційні прийоми в акторському мистецтві: історична еволюція в європейській театральній традиції

Вантажиться...
Ескіз

Дата

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Kyiv National University of Culture and Arts

Анотація

Мета статті – простежити історичну еволюцію імпровізаційних прийомів у виконавському мистецтві актора та визначити основні етапи їхнього формування в європейській театральній традиції. Методологія дослідження ґрунтується на історико-театрознавчому, порівняльному та культурологічному підходах. У роботі використано аналіз наукових джерел, театрознавчих праць і першоджерел, що дає змогу розглянути імпровізацію в контексті змін естетичних, соціокультурних і виконавських парадигм. Метод історичної реконструкції застосовано для виявлення спадкоємності імпровізаційних практик у різних театральних традиціях. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному осмисленні імпровізації як самостійного виконавського прийому, а не лише допоміжного елемента акторської техніки. У статті систематизовано історичні різні форми акторської імпровізаційної гри. Акцентовано на тяглості імпровізаційної традиції та її трансформації в умовах професіоналізації театру. Висновки. Імпровізація є однією з базових і водночас актуальних форм театрального висловлення, що сформувалася в процесі історичного розвитку акторського мистецтва. Різноманіття художніх напрямів і театральних традицій зумовило її становлення як самостійного виконавського прийому, пов’язаного з потребою актора у творчій гнучкості та чутливості до сценічної ситуації. Від античних фарсів і середньовічних містерій до комедії дель арте, шекспірівської сцени та модерністських пошуків Леся Курбаса імпровізація зазнавала трансформацій, зберігаючи функцію живої взаємодії між актором і глядачем. У ХХ столітті, попри посилення режисерського контролю, вона не лише збереглася в театральній практиці, а й набула ознак окремого напряму. У сучасному театрі імпровізація є інструментом творчої свободи, емоційної достовірності й інтерактивної комунікації.
The purpose of the article is to trace the historical evolution of improvisational techniques in the performing arts and to identify the main stages of their formation in the European theatrical tradition. The research methodology is based on historical, theatrical, comparative, and cultural approaches. The work uses analyses of scientific sources, theatre studies, and primary sources, which allow improvisation to be considered in the context of changes in aesthetic, sociocultural, and performing paradigms. The method of historical reconstruction is used to identify the continuity of improvisational practices in different theatre traditions. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive understanding of improvisation as an independent performance technique, rather than merely an auxiliary element of acting technique. The article systematises the historical forms of improvisational acting. It emphasises the continuity of the improvisational tradition and its transformation in the context of theatre’s professionalisation. Conclusions. Improvisation is one of the basic and at the same time relevant forms of theatrical expression, which has developed in the course of the historical development of acting. The diversity of artistic trends and theatrical traditions has led to its emergence as an independent performing technique, linked to the actor’s need for creative flexibility and sensitivity to the stage situation. From ancient farces and medieval mysteries to commedia dell’arte, Shakespearean theatre and Les Kurbas’ modernist explorations, improvisation has undergone transformations while retaining its function of lively interaction between actor and audience. In the 20th century, despite increased directorial control, it not only remained a part of theatrical practice but also acquired the characteristics of a separate genre. In contemporary theatre, improvisation is a tool for creative freedom, emotional authenticity and interactive communication.

Опис

Бібліографічний опис

Позняк, А., Довженко, В., & Тихомиров, А. (2026). Імпровізаційні прийоми в акторському мистецтві: історична еволюція в європейській театральній традиції. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво, 9(1), 46–57. https://doi.org/10.31866/2616-759X.9.1.2026.362835

Посилання на пов’язаний ресурс

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в