<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Нечіткість логіки театру абсурду Ельчина

Вантажиться...
Ескіз

Дата

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Kyiv National University of Culture and Arts

Анотація

Мета статті – дослідити абсурдизм у драматургії засновника азербайджанського театру абсурду Ельчина в контексті нечіткої логіки, багатозначності та парадоксальності. Методологія дослідження ґрунтується на теорії «нечіткої логіки» Лютфі Заде та методі порівняльного аналізу. Наукова новизна статті полягає в тому, що через застосування методу «нечіткої логіки» абсурдистську драматургію Ельчина вперше інтерпретовано як смислову багатозначність і парадоксальність, а персонажів п’єс – як носіїв множинних ідентичностей. Автор, уникаючи традиційного бінарного методу інтерпретації вистав, доходить основного висновку: сила мислення й уяви Ельчина піднесла жанр абсурдистської драми на новий рівень, відмінний від західноєвропейського. Висновки. У XXI столітті театр абсурду Ельчина набув якісно нового рівня розвитку, що дало підстави розглядати його як джерело формування нового театрального напряму – «театру нечіткої логіки». Нечіткість логіки Ельчина як драматурга особливо яскраво виявляється в його п’єсах, таких як «Убивця», «Телескоп», «Особливе замовлення в акваріум», «Ігри диявола», «Шекспір», «Ах, Париж, Париж», «Я твій дядько», «Мій улюблений божевільний», «Мій чоловік – божевільний» та ін. Зазначені п’єси Ельчина – це не просто абсурдистські драми. Він створює «абсурд в абсурді», приділяючи особливу увагу парадоксальності, незвичному мисленню та алогізмам. Поетика театру абсурду Ельчина покликана створювати водночас реальний і сюрреалістичний простір, що особливо підкреслює комунікативну значущість його драм. Нечіткість логіки абсурдистських драм Ельчина – це своєрідний полігон для експериментів, що дає змогу розробляти нові методи подачі тексту, форми сценічної дії та шукати нові режисерські рішення. Аналіз абсурдистських п’єс Ельчина засвідчив, що його персонажі є відображенням глибинних процесів психологічних і філософських метаморфоз.
The purpose of the article is to explore absurdism in the dramaturgy of Elchin, the founder of the Azerbaijani theatre of the absurd, in the context of fuzzy logic, ambiguity and paradox. The research methodology is based on Lotfi Zadeh’s theory of ‘fuzzy logic’ and the method of comparative analysis. The scientific novelty of the article lies in the fact that, through the application of the ‘fuzzy logic’ method, Elchin’s absurdist dramaturgy is interpreted for the first time as semantic ambiguity and paradoxicality, and the characters in the plays as bearers of multiple identities. Avoiding the traditional binary method of interpreting plays, the author comes to the main conclusion: the power of Elchin’s thinking and imagination has elevated the genre of absurdist drama to a new level, distinct from that of Western Europe. Conclusions. In the 21st century, Elchin’s theatre of the absurd reached a qualitatively new level of development, which gave reason to consider it as the source of a new theatrical direction – the ‘theatre of fuzzy logic’. The vagueness of Yelchin’s logic as a playwright is particularly evident in his plays, such as The Murderer, The Telescope, Special Order for an Aquarium, The Devil’s Games, Shakespeare, Oh, Paris, Paris, I Am Your Uncle, My Favourite Madman, My Husband Is Mad, and others. These plays by Elchin are not just absurdist dramas. He creates ‘absurdity within absurdity,’ paying particular attention to paradoxes, unusual thinking, and illogicalities. The poetics of Elchin’s theatre of the absurd is designed to create a space that is both real and surreal, which particularly emphasises the communicative significance of his plays. The vagueness of the logic of Elchin’s absurdist dramas is a kind of testing ground for experiments, allowing for the development of new methods of presenting text and forms of stage action, as well as the search for new directorial solutions. An analysis of Elchin’s absurdist plays has shown that his characters reflect the deep processes of psychological and philosophical metamorphoses.

Опис

Бібліографічний опис

Пирієв, І. (2025). Нечіткість логіки театру абсурду Ельчина. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво, 8(2), 120–131. https://doi.org/10.31866/2616-759X.8.2.2025.342042

Посилання на пов’язаний ресурс

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в