Канадський журнал «Слово Істини» в українському літературному процесі

Abstract

У статті реалізовано спробу продемонструвати представленість у канадському журналі Івана Огієнка (митрополита Іларіона) «Слово Істини» (1947–1951 роки) окремих проявів українського літературного процесу на прикладі письменників (белетристів, літературознавців, прозаїків і поетів) Леоніда Білецького, Семена Гаєвсь­кого, Володимира Дорошенка, Ігоря Качуровського, Леоніда Мосендза, Петра Одарченка, Бориса Олександріва, Яра Славутича, Михайла Садиленка. Через журнал І. Огієнко у важкий період після закінчення Другої світової війни закликав громадськість підтримати письменників матеріально, сам регулярно займався такою допомогою і публікував повідомлення про факти підтримки літераторів; слова подяки за цю допомогу, які виходили від українських письменників, також публікувалися на сторінках часопису. В журналі українські письменники високо оцінювали працю І. Огієнка «Історія української літературної мови», через яку коло письменництва значно розширювалось, у тому числі й за рахунок авторів із совєтської України. Журнал публікував поезію та прозу не лише релігійного (переважно самого митрополита Іларіона), а й світського характеру. Літератори на тлі тодішньої мовної розхристаності високо поціновували високий рівень грамотності, притаманний «Слову Істини». На сторінках журналу знаходила місце і творчість українських письменників попереднього часу, які на той час уже пішли з життя (Спиридона Черкасенка, Юрія Клена). В статті йдеться і про чималі труднощі, з якими стикався І. Огієнко у видавничій справі, зокрема про критику малої автури часопису «Слово Істини», про окремі спроби ігнорування журналу. Безпосередня представленість письменників на журнальних шпальтах «Слова Істини» подається на більш широкому тлі творчого шляху того чи іншого письменника, його зв’язків з Іваном Огієнком. При всій фрагментарній репрезентованості українського літературного процесу в журналі «Слово Істини» ці фрагменти й нині є важливим матеріалом, без якого загальна картина української літератури була б неповною.

The article implements the attempt to demonstrate the presence in Ivan Ohienko's (Metropolitan Hilarion) Canadian journal «Slovo Istyny» («Word of Truth») (1947–1951) of certain manifestations of the Ukrainian literary process on the example of writers (fiction writers, literary critics, prose writers,poets), Leonid Biletskyi, Semen Haievskyi, Volodymyr Doroshenko, Ihor Kachurovskyi, Leonid Mosendz, Petro Odarchenko, Borys Oleksandriv, Yar Slavutych, Mykhaylo Sadylenko. With the help of journal Ivan Ohienko in the difficult period after the end of World War II called on the public to support the writers financially. He regularly provided such assistance and published reports on the facts of writers’ support; words of gratitude for this help, which came from Ukrainian writers, were also published on the pages of the journal. In the journal, Ukrainian writers praised I. Ohienko's work «History of Ukrainian Literary Language," through which the range of writers has expanded significantly, including authors from the Soviet Ukraine. The journal published poetry and prose not only religious (mainly by Metropolitan Hilarion himself) but also secular. Against the backdrop of linguistic fragmentation at the time, writers highly appreciated the high level of literacy inherent in «Slovo Istyny» («Word of Truth»). On the pages of the journal found the place creativity of Ukrainian writers of the previous time, who by that time had already passed away (Spyrydon Cherkasenko, Yuriy Klen). The article also discusses the considerable difficulties faced by I. Ohienko in publishing, in particular, the criticism of a small aviary of the journal «Slovo Istyny» about some attempts to ignore the journal. The direct representation of writers in the journal «Slovo Istyny» is presented against a broader background of the creative path of a particular writer, his connections with Ivan Ohienko. Despite all the representation fragmentation of Ukrainian literary process in the journal «Slovo Istyny», these fragments are still important material without which the overall picture of Ukrainian literature would be incomplete.