Троянська стратегія в зовнішній комунікації Росії: (на прикладі публічних коментарів Владіміра Путіна про Дональда Трампа)

Abstract

У статті проаналізовано троянську стратегію в зовнішній комунікації РФ на прикладі публічних висловлювань Владіміра Путіна про Дональда Трампа. Автор виходить з переконання, що підтримка Трампа не є самодостатньою метою російських інформаційних операцій, а виконує інструментальну функцію в ширшій стратегії дестабілізації західних суспільств, простежено еволюцію радянських і пострадянських інформаційних практик — від ідеологічно обмеженої підтримки «своїх» до гнучкої, позаідеологічної руйнівної діяльності, проаналізовано сім конкретних кейсів, коли контроверсійні наративи Трампа як публічного спікера отримували підтримку з боку Путіна як публічного спікера, а саме: кримінальні звинувачення проти Трампа є політичним переслідуванням; президентські вибори 2020 року були сфальсифіковані; негативні оцінки та звинувачення на адресу Європи; якби Трамп був президентом, російсько-українська війна не відбулася б; Трамп повинен отримати Нобелівську премію миру; BBC повинна виплатити Трампу десятимільярдну компенсацію за дефамацію; Данія повинна передати США контроль над Гренландією. У кожному з цих семи наративів російська інформаційна стратегія Росії полягає в тому, щоб використати комунікаційний ресурс особисто Путіна для підтримки Трампа та його заяв із метою підриву довіри до демократичних інституцій США та західного світу (суди, вибори, медіа, трансатлантична солідарність тощо). Підтримка Трампа — тактичний інструмент поляризації, який може оперативно змінювати знак залежно від кон’юнктури. У статті доведено, що «троянська стратегія» Кремля полягає не в просуванні альтернативної позитивної моделі, а в розмиванні межі між правдою і брехнею, ерозії довіри та посиленні внутрішніх конфліктів у західних демократіях.

The article analyses the Trojan strategy in the external communication of the Russian Federation through the case of Vladimir Putin’s public statements on Donald Trump. The author proceeds from the assumption that support for Trump is not an end in itself within the Russian information operations, but rather serves as an instrumental function within a broader strategy of destabilising Western societies. This study traces the evolution of Soviet and post-Soviet information practices — from ideologically constrained support for “one’s own” actors to flexible, non-ideological destructive activity. The article studies seven specific cases in which controversial narratives articulated by Trump as a public speaker received support from Putin as a public speaker. These include the following: claims that criminal charges against Trump constitute political persecution; allegations that the 2020 U.S. presidential election was rigged; negative assessments and accusations directed at Europe; assertions that the Russian-Ukrainian war would not have occurred had Trump been president; offers that Trump should receive the Nobel Peace Prize, and if not, this is the Norvegian government’s fault; claims that the BBC should pay Trump ten billion dollars in defamation damages; statements that Denmark should transfer control of Greenland to the U.S. In each of these seven narratives, the Russia’s information strategy consists in leveraging Putin’s personal communicative authority to reinforce Trump’s statements in order to undermine trust in U.S. and Western democratic institutions (courts, elections, media, transatlantic solidarity, etc.). Support for Trump is framed as a tactical instrument of polarisation, capable of rapidly shifting direction depending on political circumstances. The article argues that the Kremlin’s “Trojan strategy” does not seek to promote an alternative positive model, but rather to blur the boundary between truth and falsehood, erode trust and intensify internal conflicts within Western democracies.