<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Лінгвістичні аспекти персуазивності в дипломатичному дискурсі

Вантажиться...
Ескіз

Дата

ORCID

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Kyiv National University of Culture and Arts

Анотація

Метою статті є дослідження лінгвістичних аспектів персуазивності в дипломатичному дискурсі. За допомогою дискурсивного аналізу було встановлено особливості дипломатичного дискурсу, а мовні засоби персуазивності розглянуто за допомогою методів семантичного, синтаксичного та стилістичного аналізу. У результаті дослідження надано визначення персуазивності як комунікативного явища, що передбачає здійснення впливу адресанта на думку, враження, ставлення, почуття, емоції адресата та включає раціонально-логічний і афективний компоненти. Встановлено характерні ознаки дипломатичного стилю: інтердискурсивність, наявність масового адресата, використання кооперативних і конфронтативних стратегій, ритуалізованість, діалогічність, а також персуазивність. Докладно проаналізовано мовні засоби персуазивного впливу, лексичні, граматичні, синтаксичні та стилістичні. Серед персуазивних лексичних засобів варто відзначити етикетні кліше, терміни та фразеологізми, абревіатури, інтернаціональну та книжну лексику, які надають особливу тональність дипломатичному документу. Використання граматичних засобів персуазивності (найвищого ступеню порівняння прикметників і прислівників, інтенсифікаторів, інфінітивних, віддієслівних і паралельних конструкцій) допомагає акцентувати та виокремити важливі елементи в дипломатичних текстах. У свою чергу стилістичні засоби, перш за все епітети, метафори та метонімія, сприяють переконливості дипломатичних промов і звернень. Здобуті результати сприяють подальшій науковій розробці проблеми персуазивної комунікації.
The article is aimed at the study of linguistic aspects of persuasion in diplomatic discourse. The discursive analysis has been employed to establish features of diplomatic discourse, whereas the methods of semantic, syntactic and stylistic analyses have been applied to examine linguistic means of persuasion. As a result of the study, persuasion has been defined as a communicative phenomenon which has an impact on the addressee’s opinions, impressions, attitude, feelings, and emotions and includes rational-logical and affective components. Characteristic features of diplomatic style, such as interdiscursiveness, the presence of a mass addressee, the use of cooperative and confrontational strategies, ritualization, dialogical nature, and persuasiveness have been established. Linguistic means of persuasion, namely lexical, grammatical, syntactic and stylistic, have been analyzed in detail. Lexical means of persuasion include etiquette clichés, terms and idioms, abbreviations, international and bookish vocabulary which add a special tonality to the diplomatic document. The use of grammatical means of persuasion (the superlative degree of adjectives and adverbs, intensifiers, infinitive, verbal and parallel constructions) helps to accentuate and highlight important elements in diplomatic texts. In turn, stylistic means, especially epithets, metaphors and metonymy, contribute to the credibility of diplomatic speeches and addresses. The obtained results contribute to further scientific development of the problem of persuasive communication.

Опис

Бібліографічний опис

Скрябіна, В. Б. (2018). Лінгвістичні аспекти персуазивності в дипломатичному дискурсі. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, (2), 265–274. https://doi.org/10.31866/2616-745x.2.2018.133362

Посилання на пов’язаний ресурс

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в