Газета «Харбінський Вістник»: епізод історії українського пресовидання у Китаї

Abstract

Останніми роками спостерігається зростання уваги науковців до української преси, яка впродовж 1917–1944 рр. виходила в Китаї. Українське пресовидання тут розвивалося хвилеподібно: були роки, коли світ побачило кілька видань, і роки повного вакууму. Нині відомо двадцять три часописи, які у зазначений період виходили в Харбіні, Ціндао, Шанхаї. Найбільш плідними були 1930–1940-ві рр., коли представники української еміграції в Китаї заснували п’ятнадцять часописів, зокрема такі успішні пресові проєкти, як «Маньджурський Вістник» (Харбін, 1932–1937) і «Український Голос на Далекому Сході» (Шанхай, 1941–1944). Проте, допоки справа дійшла до видавання першого з них, було здійснено низку спроб забезпечити українців у Китаї власним пресовим органом. Серед них – газета «Харбінський Вістник», яка виходила у 1924–1925 рр. Єдиний відомий нині примірник цього видання зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника, що дає нам право говорити про нього як про бібліографічну рідкість. Мета дослідження полягає у вивченні історії функціонування «Харбінського Вістника», визначенні проблемних напрямів опублікованих матеріалів, розкритті його місця й ролі в житті української діаспори Китаю. Для досягнення окресленої мети застосовано систематичний та комплексний підходи до вивчення історії української преси у Китаї; використано такі методи: історичний, мікроісторичний, компаративний, якісний контент аналіз, індукція та узагальнення. У процесі дослідження вивчено стан розробки теми, з’ясовано умови функціонування видання, визначено його завдання, здійснено аналіз тематичного спектра публікацій, встановлено коло авторів. У висновках зазначається, що газета «Харбінський Вістник» не є унікальним пресовим проєктом українців Китаю з точки зору багатства тематичного наповнення. Вона не містить яскравих журналістських, публіцистичних, літературних текстів. Однак фактом свого існування в інформаційному полі Далекого Сходу часопис заявляв про присутність українців у цьому регіоні й привертав увагу до їхніх проблем. Наголошується, що вивчення епізодів історії української пресової журналістики ХІХ–ХХ ст., якими є історія окремих видань, формує підґрунтя для підготовки аналітичних праць, присвячених дослідженню комплексу часописів, пов’язаних між собою або періодом, або місцем виходу, або видавцем/редактором, або напрямом тощо.

In recent years, scholars have been paying increasing attention to the Ukrainian press that was published in China in 1917–1944. Ukrainian press publishing here developed in waves: there were years when several publications were published and years of complete silence. Twenty-three periodicals are known to have been published in Harbin, Qingdao, and Shanghai during this period. The most fruitful years were the 1930s and 1940s when Ukrainian emigration representatives in China founded fifteen periodicals, including such successful press projects as the “Mandzhurskyi vistnyk” (“Manchurian Herald”) (Harbin, 1932–1937) and the “Ukrainskyi Holos na Dalekomu Skhodi” (“Ukrainian Voice in the Far East”) (Shanghai, 1941–1944). However, before the first of these was published, some attempts were made to provide Ukrainians in China with their own press organ. Among them is the newspaper “Kharbinskyi Vistnyk”, which was published in 1924–1925. The only known copy of this publication is kept in the Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv, which gives us the right to speak of it as a bibliographic rarity. The purpose of the study is to examine the history of the “Kharbinskyi Vistnyk” functioning, to identify problematic areas of its published materials, and to reveal its place and role in the life of the Ukrainian diaspora in China. To achieve this purpose, the article applies a systematic and comprehensive approach to the study of the history of the Ukrainian press in China; the following methods are used: historical, micro-historical, comparative, qualitative content analysis, induction, and generalization. The study examines the state of development of the topic, clarifies the conditions of the publication’s functioning, defines its tasks, analyses the thematic spectrum of publications, and identifies the range of authors. The conclusions note that the “Kharbinskyi Vistnyk” newspaper is not a unique press project of Ukrainians in China in terms of the thematic content richness. It does not contain any bright journalistic, publicistic, or literary texts. However, by the fact of its existence in the information field of the Far East, the newspaper declared the presence of Ukrainians in the region and drew attention to their problems. It is noted that the study of episodes in the history of Ukrainian press journalism of the nineteenth and twentieth centuries, such as the history of individual publications, forms the basis for the preparation of analytical works on the study of a complex of periodicals related to each other either by period, place of publication, publisher/editor, direction, etc.